Кодекс музейної етики ICOM

ПЕРЕДМОВА

Кодекс музейної етики ICOM (Міжнародної ради музеїв) — це довідковий документ, що встановлює стандарти для діяльності музейних фахівців.

Кодекс музейної етики ICOM закріплює базові професійні стандарти та заохочує визнання цінностей, які поділяє міжнародна музейна спільнота.

Цей довідковий документ містить рекомендації й оформлений у вигляді низки принципів, підкріплених деталізованими вказівками щодо очікуваної фахової практики. Він був розроблений на основі міжгалузевого підходу та задуманий як інструмент професійного самоконтролю. Всі члени ICOM зобов’язані прийняти правила Кодексу та дотримуватися їх.

Кодекс музейної етики ICOM охоплює різноманітні теми, пов’язані з діяльністю музеїв, а саме: процедури надбання, дотримання законодавства, управління ресурсами, безпека, повернення та реституція. Кодекс також обстоює чіткі принципи, що відіграють ключову роль у боротьбі з незаконним обігом, наприклад, щодо належної ретельності та провенансу.

ICOM просуває та популяризує свій Кодекс під час учбових сесій, що організовуються по всьому світу (також із урахуванням практичних кейсів), щоб навчити музейну фахову спільноту застосовувати його цінності та принципи. Постійний комітет з етики (ETHCOM) займається етичними проблемами музеїв, які опиняються в його полі зору.

Після першого прийняття в 1986 році та перегляду у 2004 році Кодекс було перекладено 38 мовами.

ПЕРЕГЛЯД КОДЕКСУ ЕТИКИ

Після 25-ї Генеральної конференції ICOM, що відбулася в Кіото у 2019 році, ICOM ухвалила рішення, що Кодекс має бути переглянутий та, за необхідності, перероблений (141-ша сесія Виконавчої ради). Під час перегляду члени ICOM рекомендували внести до Кодексу зміни. Процес перегляду, заснований на ітеративній і прозорій методології, що передбачає чотири консультації з членами ICOM, розпочався у 2022 році.

Одним із ключових заходів у рамках 27-ї Генеральної конференції ICOM у Дубаї став круглий стіл з питань перегляду Кодексу етики ICOM. Члени робочої групи з перегляду документа представили вичерпну інформацію про Кодекс музейної етики ICOM, зокрема пояснили його мету та значення для світової музейної спільноти. Учасники мали нагоду ознайомитися з історією Кодексу, мотивацією його поточного перегляду та процесом, встановленим для забезпечення його подальшої актуальності для сучасної музейної практики й етичних стандартів.

Під час сесії також були представлені результати чотирьох етапів консультацій та одного огляду, проведених із членами ICOM, з акцентом на ключових висновках та впливі відгуків членів на перегляд. На завершення учасники ознайомилися з оновленою інформацією про поточний етап роботи та наступні кроки в процесі. Робоча група з перегляду кодексу отримала запитання в рамках відкритої сесії питань і відповідей, під час якої присутні поділилися своїми думками та відгуками безпосередньо щодо поточного процесу.

Відгуки, пропозиції та думки, отримані під час сесій та вебінарів, що відбулися в попередні місяці, будуть враховані при розробці Кодексу музейної етики ICOM. За оновлену версію Кодексу етики відбулося голосування на щорічних зборах ICOM у червні 2026 року.

КОДЕКС МУЗЕЙНОЇ ЕТИКИ ICOM

Наріжним каменем основи ICOM (Міжнародної ради музеїв) є Кодекс музейної етики ICOM. Він встановлює базові стандарти професійної практики та діяльності музеїв і їхнього персоналу. Приєднуючись до організації, члени ICOM зобов’язуються дотримуватися цього Кодексу.

Кодекс професійної етики ICOM був одностайно прийнятий 15-ю Генеральною асамблеєю ICOM у Буенос-Айресі (Аргентина) 4 листопада 1986 року. Він був змінений 20-ю Генеральною асамблеєю в Барселоні (Іспанія) 6 липня 2001 року, перейменований на Кодекс музейної етики ICOM і переглянутий 21-ю Генеральною асамблеєю в Сеулі (Республіка Корея) 8 жовтня 2004 року.

Уперше опублікований трьома офіційними мовами ICOM, Кодекс етики був перекладений комітетами ICOM на багато інших мов.

Преамбула

Кодекс музейної етики ICOM був підготовлений Міжнародною радою музеїв. Він є етичним стандартом для музеїв, на яку посилаються Статути ICOM. Кодекс відображає принципи, загальноприйняті для міжнародної музейної спільноти. Членство в ICOM і сплата щорічного внеску до ICOM підтверджують визнання Кодексу музейної етики ICOM.

Кодекс ICOM закріплює базові стандарти для музеїв. Він представлений у вигляді низки принципів, підкріплених рекомендаціями щодо бажаної професійної практики. У деяких країнах окремі базові стандарти визначені законом або урядовими нормами. В інших же рекомендації й оцінка базових професійних стандартів можуть бути доступні у формі «акредитації», «реєстрації» або подібних оцінювальних схем.

Якщо такі стандарти не визначені, рекомендації можна отримати через Секретаріат ICOM, відповідний Національний комітет ICOM або відповідний Міжнародний комітет ICOM. Також передбачається, що окремі країни та спеціалізовані організації, пов’язані з музеями, повинні використовувати цей Кодекс як основу для розробки додаткових стандартів.

Кодекс музейної етики ICOM був уперше опублікований трьома офіційними мовами організації: англійською, французькою та іспанською. ICOM заохочує переклад Кодексу іншими мовами та встановив правила перекладу, які можна отримати через його Генеральний секретаріат.

Етичні питання, які вимагають уваги та/або розгляду Комітету з етики ICOM, можна надсилати його голові електронною поштою: ethics@icom.museum.

ЗМІСТ

I. Музеї зберігають, інтерпретують і популяризують природну та культурну спадщину людства.

Інституційний статус
Фізичні ресурси
Фінансові ресурси
Персонал
Надбання колекцій
Вилучення колекцій
Догляд за колекціями
Первинні докази
Музейне колекціонування та дослідження
Експонування та виставки
Інші ресурси
Ідентифікаційні послуги
Походження колекцій
Повага до спільнот, яким служить музей
Правова база
Професійна поведінка
Конфлікт інтересів
Словник термінів

II. Музеї, які зберігають колекції, утримують їх від імені й на благо суспільства та його розвитку.

III. Музеї зберігають первинні докази для встановлення та поглиблення знань.

IV. Музеї надають можливості для осмислення й розуміння природної та культурної спадщини, а також для управління нею.

V. Музеї володіють ресурсами, що надають можливості для інших суспільних послуг і вигод.

VI. Музеї тісно співпрацюють із громадами, від яких походять їхні колекції, а також із тими, яким вони служать.

VII. Музеї діють згідно з законодавством.

VIII. Музеї діють у професійних рамках.

Музеї зберігають, інтерпретують і популяризують природну та культурну спадщину людства.

Принцип

Музеї несуть відповідальність за матеріальну й нематеріальну природну та культурну спадщину. Керівні органи й особи, які займаються стратегічним керівництвом та наглядом за музеями, несуть основну відповідальність за захист і популяризацію цієї спадщини, а також за людські, матеріальні та фінансові ресурси, що надаються для цієї мети.

ІНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС

1.1 Документація

Керівний орган зобов’язаний забезпечити, щоб музей мав задокументований та опублікований статут, положення чи інший публічний документ відповідно до національного законодавства. В ньому має бути чітко визначено правовий статус, місію, постійний характер та некомерційну природу музею.

1.2 Заява про місію, цілі та політику

Керівний орган зобов’язаний підготувати й опублікувати заяву про місію, цілі та політику музею, а також про роль і склад керівного органу, та діяти згідно з цією заявою.

ФІЗИЧНІ РЕСУРСИ

1.3 Приміщення

Керівний орган зобов’язаний забезпечити належні приміщення з відповідним середовищем для виконання музеєм основних функцій, визначених у його місії.

1.4 Доступ

Керівний орган зобов’язаний гарантувати, що музей і його колекції будуть доступними для всіх у відповідні години та протягом регулярних періодів. Особливу увагу слід приділяти особам з інвалідністю.

1.5 Охорона здоров’я та безпека

Керівний орган зобов’язаний забезпечити дотримання інституційних стандартів охорони здоров’я, безпеки й доступності для персоналу та відвідувачів.

1.6 Захист від надзвичайних ситуацій

Керівний орган зобов’язаний розробити й підтримувати політику захисту громадськості та персоналу, колекцій та інших ресурсів від природних і техногенних катастроф.

1.7 Вимоги до безпеки

Керівний орган зобов’язаний гарантувати належну безпеку для захисту колекцій від крадіжок або пошкоджень під час експонування, виставок, роботи чи зберігання, а також у ході транспортування.

1.8 Страхування та відшкодування

У разі використання комерційного страхування колекцій керівний орган зобов’язаний забезпечити, щоб таке страхування було відповідним та включало предмети, що транспортуються чи надаються в тимчасове користування, а також інші предмети, за які несе відповідальність музей. У разі використання системи відшкодування необхідно, щоб матеріали, які не належать музею, були відповідно застраховані.

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ

1.9 Фінансування

Керівний орган зобов’язаний гарантувати наявність достатніх коштів для здійснення та розвитку діяльності музею. Усі кошти повинні обліковуватися у професійний спосіб.

1.10 Політика щодо отримання доходів

Керівний орган зобов’язаний мати документально закріплену політику щодо джерел доходів, які може отримувати від своєї діяльності чи приймати від зовнішніх джерел. Незалежно від джерела фінансування, музеї повинні зберігати контроль над змістом і цілісністю своїх програм, виставок та заходів. Діяльність, спрямована на отримання доходів, не повинна ставити під загрозу стандарти установи чи її аудиторію (див. 6.6).

ПЕРСОНАЛ

1.11 Політика зайнятості

Керівний орган зобов’язаний забезпечити, щоб усі дії, що стосуються персоналу, здійснювалися відповідно до політики музею, а також належних і законних процедур.

1.12 Призначення директора чи керівника

Директор або керівник музею займає ключову посаду, і при призначенні на цю посаду керівні органи зобов’язані перевіряти наявність знань та навичок, необхідних для ефективного виконання обов’язків. До цих якостей мають належати відповідні інтелектуальні здібності та професійні знання, доповнені високими етичними стандартами професійної поведінки.

1.13 Доступ до керівних органів

Директор або керівник музею зобов’язаний нести пряму відповідальність перед відповідними керівними органами та мати до них прямий доступ.

1.14 Компетентність персоналу музею

Необхідно наймати кваліфікований персонал, який має досвід, необхідний для виконання всіх обов’язків (див. також пункти 2.19; 2.24; розділ 8).

1.15 Навчання персоналу

Для підтримання ефективної робочої спроможності слід організувати належні можливості для безперервної освіти та професійного розвитку всього персоналу музею.

1.16 Етичний конфлікт

Керівний орган ні в якому разі не може вимагати від персоналу музею діяти в спосіб, який можна потрактувати як такий, що суперечить положенням цього Кодексу етики, будь-якому національному закону чи спеціалізованому кодексу етики.

1.17 Персонал музею та волонтери

Керівний орган зобов’язаний мати документально закріплену політику щодо волонтерської роботи, яка сприяє налагодженню позитивних взаємин між волонтерами та представниками музейної професії.

1.18 Волонтери та етика

Керівний орган зобов’язаний забезпечити, щоб, провадячи музейну й особисту діяльність, волонтери були повністю обізнані з Кодексом музейної етики ICOM, а також з іншими чинними кодексами та законами.

Музеї, які зберігають колекції, утримують їх від імені й на благо суспільства та його розвитку.

Принцип

Музеї мають обов’язок набувати, зберігати й популяризувати свої колекції як внесок у збереження природної, культурної та наукової спадщини. Їхні колекції є важливою частиною культурної спадщини суспільства, мають особливий правовий статус та захищені міжнародним законодавством. Принцип громадської довіри, згідно з яким музеї утримують колекції, нерозривно пов’язаний із поняттям управління, яке включає: законне право власності, постійність, документацію, доступність і відповідальне порядкування.

НАДБАННЯ КОЛЕКЦІЙ

2.1 Політика щодо колекцій

Керівний орган кожного музею зобов’язаний прийняти й опублікувати документально закріплену політику щодо колекцій, яка регулює їх придбання, догляд і використання. Політика повинна чітко в изначати статус будь-яких матеріалів, які не будуть каталогізовані, консервовані чи виставлені (див. 2.7; 2.8).

2.2 Чинний статус

Жоден предмет або експонат не може бути придбаний шляхом купівлі, дарування, позики, заповіту чи обміну, якщо музей, який його набуває, не переконаний у чинності статусу об’єкта. Доказ законного володіння в країні не обов’язково дорівнює чинному праву власності.

2.3 Провенанс і належна ретельність

Перед придбанням необхідно докласти всіх зусиль, щоб переконатися, що будь-який об’єкт або експонат, запропонований для купівлі, дарування, позики, заповіту чи обміну, не був незаконно отриманий або вивезений з країни походження чи будь-якої країни-посередника, в якій ним могли б законно володіти (включно з країною, де розташований музей). Належна ретельність у цьому випадку передбачає встановлення повної історії предмета з моменту його віднайдення чи створення.

2.4 Предмети та зразки, отримані внаслідок несанкціонованих або ненаукових польових досліджень

Музеї не можуть набувати предмети, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що їх отримання пов’язане з несанкціонованими чи ненауковими польовими дослідженнями, навмисним знищенням чи пошкодженням пам’яток, археологічних або геологічних об’єктів, видів і природних середовищ існування. Також надбання не повинно відбуватися, якщо про знахідки не було повідомлено власникові чи користувачу землі або відповідним юридичним чи державним органам.

2.5 Культурно чутливі об’єкти

Колекції людських останків і об’єкти, що мають сакральне значення, слід набувати лише за умови, що є змога їх безпечно зберігати та дбайливо доглядати. Це необхідно робити відповідно до професійних стандартів, а також інтересів і переконань членів спільноти, етнічних або релігійних груп, з яких походять ці об’єкти, якщо вони відомі (додатково див. пункти 3.7; 4.3).

2.6 Захищені біологічні чи геологічні зразки

Музеї не можуть набувати біологічні чи геологічні зразки, зібрані, продані або іншим чином передані з порушенням місцевих, національних, регіональних або міжнародних законів чи договорів, що стосуються захисту або збереження дикої природи.

2.7 Живі колекції

Якщо колекції містять живі ботанічні чи зоологічні зразки, слід приділяти особливу увагу природному та соціальному середовищу, з якого вони походять, а також будь-яким місцевим, національним, регіональним або міжнародним законам чи угодам, що стосуються охорони або збереження дикої природи.

2.8 Робочі колекції

Політика колекцій може включати особливі міркування щодо певних типів робочих колекцій з акцентом на збереженні культурного, наукового або технічного процесу, а не на об’єкті, або якщо об’єкти чи зразки збираються для регулярного використання та навчальних цілей (див. також пункт 2.1).

2.9 Надбання поза політикою колекцій

Надбання об’єктів або зразків поза межами заявленої політики музею повинно здійснюватися лише у виняткових випадках. Керівний орган зобов’язаний врахувати доступні йому професійні думки та погляди всіх зацікавлених сторін. До уваги братимуться значення об’єкта чи експоната, в тому числі його контекст у розрізі культурної або природної спадщини, а також особливі інтереси інших музеїв, що збирають такі матеріали. Однак навіть за таких обставин об’єкти без чинного права власності не можуть бути надбані (див. також пункт 3.4).

2.10 Надбання, запропоновані представниками керівництва чи персоналом музею

Слід приділяти особливу увагу розгляду будь-яких предметів, запропонованих на продаж, як пожертва або як подарунок з податковою пільгою, від членів керівних органів, персоналу музею , а також рідних і близьких цих осіб.

2.11 Репозитарії останньої інстанції

Жодне положення цього Кодексу етики не повинно заважати музею діяти як уповноважений репозитарій для експонатів або предметів без відомого походження, незаконно зібраних або вилучених з території, за яку музей несе законну відповідальність.

ВИЛУЧЕННЯ КОЛЕКЦІЙ

2.12 Юридичні чи інші повноваження щодо позбування

Якщо музей має юридичні повноваження позбуватися об’єктів або набув об’єкти, що підлягають позбуванню, юридичні чи інші вимоги та процедури повинні бути повністю дотримані. Якщо первинне придбання підлягало обов’язковим або іншим обмеженням, ці умови повинні бути дотримані, за винятком випадків, коли можна чітко довести, що дотримання таких обмежень є неможливим або суттєво шкодить установі. Якщо це доречно, можна вдатися до відповідних юридичних процедур.

2.13 Вилучення з музейних колекцій

Вилучення об’єкта чи експоната з музейної колекції може здійснюватися лише за умови повного розуміння значення цього об’єкта, його характеру (відновлюваного чи невідновлюваного), правового статусу та будь-якої втрати довіри громадськості, яка може стати наслідком таких дій.

2.14 Відповідальність за вилучення

Рішення про вилучення має ухвалюватися керівним органом спільно з директором музею та куратором відповідної колекції. До робочих колекцій можуть застосовуватися спеціальні домовленості (див. пункти 2.7; 2.8).

2.15 Утилізація предметів, вилучених з колекцій

Кожен музей зобов’язаний мати політику, яка визначає дозволені методи постійного вилучення предмета з колекцій шляхом дарування, передачі, обміну, продажу, репатріації чи знищення і яка дозволяє передачу необмеженого права власності будь-якій установі-реципієнту. Необхідно вести повний облік усіх рішень про вилучення й утилізації відповідних предметів. Переконливо заохочуємо застосовувати принцип, згідно з яким предмет спочатку слід запропонувати іншому музею.

2.16 Дохід від утилізації колекцій

Музейні колекції перебувають у публічній власності та не можуть розглядатися як реалізовані активи. Гроші чи компенсація, отримані від вилучення й утилізації предметів і експонатів з музейної колекції, повинні використовуватися виключно на користь колекції та, як правило, для придбання нових предметів до цієї ж колекції.

2.17 Придбання вилучених колекцій

Співробітникам музею, керівництву, їхнім рідним чи близьким не може бути дозволено набувати предмети, вилучені з колекції, за яку вони відповідають.

ДОГЛЯД ЗА КОЛЕКЦІЯМИ

2.18 Безперервність користування колекціями

Музей зобов’язаний встановити та застосовувати політику, яка гарантує, що його колекції (як постійні, так і тимчасові) та пов’язана з ними інформація належним чином зареєстровані, доступні для поточного використання і будуть передані майбутнім поколінням у настільки хорошому та безпечному стані, наскільки це можливо з урахуванням сучасних знань та ресурсів.

2.19 Делегування відповідальності за колекції

Професійні обов’язки, пов’язані з доглядом за колекціями, повинні бути покладені на осіб, які мають відповідні знання та навички або перебувають під належним наглядом (див. також пункт 8.11).

2.20 Документація колекцій

Музейні колекції повинні бути задокументовані відповідно до прийнятих професійних стандартів. Така документація повинна включати: повну ідентифікацію й опис кожного предмета, його зв’язки, провенанс, стан, обробку та поточне місце перебування. Такі дані повинні зберігатися в безпечному середовищі та підтримуватися системами пошуку, що забезпечують доступ до інформації персоналу музею й іншим законним користувачам.

2.21 Захист від надзвичайних ситуацій

Слід приділяти пильну увагу розробці політик щодо захисту колекцій під час збройних конфліктів та інших техногенних або природних катастроф.

2.22 Безпека колекції та пов’язаних з нею даних

Музей зобов’язаний здійснювати контроль, щоб уникнути розголошення чутливої особистої чи пов’язаної з нею інформації та інших конфіденційних питань, коли дані щодо колекції стають доступними для громадськості.

2.23 Профілактична консервація

Профілактична консервація — важливий елемент політики музею та догляду за колекціями. Створення й підтримка захисного середовища для колекцій, що перебувають під їхньою опікою, незалежно від того, перебувають вони на зберіганні, на виставці чи в процесі транспортування, є основною відповідальністю представників музейної професії.

2.24 Збереження та реставрація колекцій

Музей зобов’язаний ретельно стежити за станом колекцій, щоб визначити, коли об’єкт або експонат може потребувати консерваційно-реставраційних робіт і послуг кваліфікованого консерватора-реставратора. Головною метою має бути стабілізація об’єкта чи експоната. Всі процедури консервації повинні бути задокументовані та передбачати максимальну оборотність, а всі зміни — демонструвати чіткі відмінності від оригінального об’єкта.

2.25 Добробут живих тварин

Музей, який утримує живих тварин, зобов’язаний нести повну відповідальність за їхнє здоров’я та добробут. Він повинен підготувати та впровадити правила безпеки для захисту свого персоналу й відвідувачів, а також тварин, які були затверджені експертом у галузі ветеринарії. Генетичні модифікації мають бути чітко ідентифіковані.

2.26 Особисте використання музейних колекцій

Персоналу музею, представникам керівного органу, їхнім рідним, близьким або іншим особам не може бути дозволено вилучати предмети з музейних колекцій, навіть тимчасово, для будь-якого особистого використання.

Музеї зберігають первинні докази для встановлення та поглиблення знань.

Принцип

Музеї несуть особливу відповідальність перед спільнотою за збереження, доступність та інтерпретацію первинних доказів, зібраних і утримуваних у їхніх колекціях.

ПЕРВИННІ ДОКАЗИ

3.1 Колекції як первинні докази

Політика музеїв щодо колекцій повинна чітко вказувати на значення колекцій як первинних доказів. Політика не може регулюватися лише сучасними інтелектуальними тенденціями чи практикою поточного використання музеїв.

3.2 Доступність колекцій

Музеї несуть особливу відповідальність за забезпечення максимально вільного доступу до колекцій та всієї відповідної інформації, з урахуванням обмежень, що виникають з міркувань конфіденційності та безпеки.

МУЗЕЙНЕ КОЛЕКЦІОНУВАННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ

3.3 Збирання колекцій на місцях

Музеї, які здійснюють збирання колекцій на місцях, зобов’язані розробляти політику, що відповідає академічним стандартам, чинним національним і міжнародним законам та зобов’язанням за договорами. Польові роботи повинні проводитися з повагою та врахуванням думок місцевих громад, їхніх екологічних ресурсів і культурних традицій, а також зусиль, спрямованих на збереження культурної та природної спадщини.

3.4 Винятковий збір первинних доказів

У виняткових випадках предмет без провенансу може мати настільки видатний внесок у знання, що його збереження відповідатиме інтересам суспільства. Прийняття такого предмета до музейної колекції має бути предметом рішення фахівців у відповідній галузі без національних або міжнародних упереджень (див. також 2.11).

3.5 Дослідження

Дослідження, що проводяться працівниками музею, повинні відповідати його місії та цілям, а також встановленим правовим, етичним та академічним практикам.

3.6 Деструктивний аналіз

При застосуванні деструктивних методів аналізу повний запис про аналізований матеріал, результати аналізу й отримані дослідження, в тому числі публікації, повинні стати частиною безперервного документування об’єкта.

3.7 Людські останки та матеріали, що мають сакральне значення

Дослідження людських останків та матеріалів, що мають сакральне значення, повинні проводитися відповідно до професійних стандартів та з урахуванням інтересів і переконань спільноти, етнічних або релігійних груп, з яких походять ці об’єкти, якщо вони відомі (див. також пункти 2.5; 4.3).

3.8 Збереження прав на дослідницькі матеріали

Коли співробітники музею готують матеріали для презентації чи для документування польових досліджень, необхідно укласти чітку угоду зі спонсорським музеєм щодо всіх прав на таку роботу.

3.9 Спільний досвід

Співробітники музеїв зобов’язані ділитися своїми знаннями та досвідом з колегами, науковцями та студентами у відповідних галузях. Вони повинні поважати та визнавати тих, від кого навчилися, і передавати такі технологічні й досвідові досягнення, які можуть бути корисними для інших.

3.10 Співпраця між музеями й іншими установами

Співробітники музеїв зобов’язані визнавати та підтримувати необхідність співпраці й консультацій між установами, що мають схожі інтереси та практику колекціонування. Це особливо стосується вищих навчальних закладів і деяких комунальних підприємств, де дослідження можуть призвести до створення важливих колекцій, для яких відсутня перспектива довгострокової безпеки.

Музеї надають можливості для осмислення й розуміння природної та культурної спадщини, а також для управління нею.

Принцип

Музеї мають важливий обов’язок розвивати свою освітню роль та залучати ширшу аудиторію з громади, місцевості або групи, якій вони служать. Взаємодія з громадою довкола та просування її культурної спадщини — невід’ємна частина освітньої ролі музею.

ЕКСПОНУВАННЯ ТА ВИСТАВКИ

4.1 Експозиції, виставки та спеціальні заходи

Виставки та тимчасові експозиції, фізичні чи віртуальні, повинні відповідати заявленій місії, політиці та меті музею. Вони не повинні ставити під загрозу якість або належний догляд і збереження колекцій.

4.2 Інтерпретація виставок

Музеї зобов’язані забезпечити, щоб інформація, яку вони представляють на виставках та експозиціях, була обґрунтованою, точною й належним чином висвітлювала представлені групи чи переконання.

4.3 Експонування чутливих матеріалів

Людські останки та матеріали, що мають сакральне значення, повинні експонуватися відповідно до професійних стандартів та, за наявності інформації, з урахуванням інтересів і переконань членів спільноти, етнічних або релігійних груп, звідки походять ці предмети. Вони повинні експонуватися з великим тактом і повагою до почуттів людської гідності, спільних для всіх народів.

4.4 Вилучення з публічного експонування

Запити про вилучення з публічної експозиції людських останків або матеріалів, що мають сакральне значення, від спільнот, звідки вони походять, повинні розглядатися оперативно, з повагою та чуйністю. Запити про повернення таких матеріалів мають розглядатися аналогічним чином. Політика музеїв повинна чітко визначати процес реагування на такі запити.

4.5 Експонування матеріалів невідомого походження

Музеї зобов’язані уникати експонування чи іншого використання матеріалів сумнівного або невідомого походження. Вони повинні усвідомлювати, що таке виставлення чи використання може розглядатися як потурання та сприяння незаконній торгівлі культурними цінностями.

ІНШІ РЕСУРСИ

4.6 Публікації

Інформація, що публікується музеями в будь-який спосіб, повинна бути обґрунтованою, точною та відповідально репрезентувати представлені академічні дисципліни, суспільства чи вірування. Публікації музеїв не можуть порушувати стандарти установи.

4.7 Репродукції

Музеї повинні поважати цілісність оригіналу при виготовленні репродукцій або копій предметів колекції. Усі такі копії повинні бути назавжди позначені як факсиміле.

Музеї володіють ресурсами, які надають можливості для інших суспільних послуг і вигод.

Принцип

Музеї використовують широкий спектр спеціалізованих знань, навичок і матеріальних ресурсів, які мають набагато ширше застосування поза його межами. Це може слугувати причиною спільного використання ресурсів або надання послуг як продовження діяльності музею. Таку діяльність слід організувати таким чином, щоб не ставити під загрозу заявлену місію музею.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ПОСЛУГИ

5.1 Ідентифікація об’єктів, придбаних незаконно чи нелегально

Якщо музеї надають ідентифікаційні послуги, вони не можуть діяти в будь-який спосіб, який може бути розцінений як отримання прямої чи непрямої вигоди від такої діяльності. Ідентифікація й автентифікація об’єктів, які, як вважається або підозрюється, були придбані, передані, імпортовані чи експортовані незаконно або нелегально, не може оприлюднюватися до інформування відповідних органів.

5.2 Аутентифікація та оцінка (експертиза)

Оцінка може проводитися з метою страхування музейних колекцій. Висновки щодо грошової вартості інших предметів повинні надаватися лише на офіційний запит інших музеїв або компетентних юридичних, урядових чи інших відповідальних державних органів. Однак, коли музей сам може бути бенефіціаром, оцінка предмета або експоната повинна проводитися незалежно.

Музеї тісно співпрацюють із громадами, від яких походять їхні колекції, а також з тими, яким вони служать.

Принцип

Музейні колекції відображають культурну й природну спадщину громад, з яких походять. Відповідно, вони мають характер, що виходить за межі звичайної власності, що може включати сильну спорідненість з національною, регіональною, місцевою, етнічною, релігійною чи політичною ідентичністю. Тому важливо, щоб політика музею відповідала цій ситуації.

ПОХОДЖЕННЯ КОЛЕКЦІЙ

6.1 Співпраця

Музеї зобов’язані сприяти обміну знаннями, документацією та колекціями з музеями й культурними організаціями в країнах і громадах походження колекцій. Слід вивчити можливість розвитку партнерських відносин з музеями в країнах або регіонах, які втратили значну частину своєї спадщини.

6.2 Повернення культурних цінностей

Музеї зобов’язані бути готові розпочати діалог щодо повернення культурних цінностей країні або спільноті, звідки ті походять. Це слід робити неупереджено, на основі наукових, професійних і гуманітарних принципів, а також чинного місцевого, національного та міжнародного законодавства, надаючи перевагу діям на урядовому чи політичному рівні.

6.3 Реституція культурних цінностей

Коли країна або народ, звідки походить колекція, вимагають реституції об’єкта чи експоната, які, як можна довести, були вивезені або іншим чином передані з порушенням принципів міжнародних і національних конвенцій і які, як можна довести, є частиною культурної чи природної спадщини цієї країни або народу, відповідний музей повинен, якщо це не суперечить закону, вжити оперативних і відповідальних заходів для співпраці щодо їх повернення.

6.4 Культурні об’єкти з окупованої країни

Музеї повинні утримуватися від придбання чи отримання культурних об’єктів з окупованої території та повністю дотримуватися всіх законів і конвенцій, що регулюють імпорт, експорт і передачу культурних або природних об’єктів.

ПОВАГА ДО СПІЛЬНОТ, ЯКИМ СЛУЖИТЬ МУЗЕЙ

6.5 Сучасні спільноти

Якщо діяльність музею стосується сучасної спільноти чи її спадщини, надбання повинні здійснюватися лише на основі інформованої та взаємної згоди без експлуатації власника або інформаторів. Повага до побажань відповідної спільноти повинна бути найважливішою.

6.6 Фінансування діяльності громади

При пошуку коштів для діяльності, що стосується сучасних громад, їхні інтереси не можуть бути порушені (див. пункт 1.10).

6.7 Використання колекцій сучасних громад

Використання музеями колекцій сучасних громад вимагає поваги до людської гідності, традицій та культури, що використовують такі об’єкти. Такі колекції повинні сприяти добробуту людей, соціальному розвитку, толерантності й повазі шляхом пропагування мультисоціального, мультикультурного та багатомовного самовираження (див. пункт 4.3).

6.8 Підтримка музейних організацій спільнотою

Музеї зобов’язані створювати сприятливе середовище для підтримки навколишньої громади (наприклад, «Друзі музеїв» та інші організації, що надають таку підтримку), визнавати їхній внесок та сприяти гармонійним відносинам між громадою та персоналом музею.

Музеї діють згідно з законодавством.

Принцип

Музеї зобов’язані повністю дотримуватися міжнародних, регіональних, національних і місцевих законодавчих актів та зобов’язань за договорами. Крім того, керівний орган повинен дотримуватися будь-яких юридично обов’язкових домовленостей або умов, що стосуються будь-яких аспектів діяльності музею, його колекцій і операцій.

ПРАВОВА БАЗА

7.1 Національне та місцеве законодавство

Музеї зобов’язані дотримуватися всіх національних та місцевих законів і поважати законодавство інших держав, яке впливає на їхню діяльність.

7.2 Міжнародне законодавство

Політика музею повинна визнавати таке міжнародне законодавство, яке вважається стандартом для тлумачення Кодексу музейної етики ICOM:

Конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту з Правилами виконання Конвенції («Гаазька конвенція», Перший протокол, 1954, та Другий протокол, 1999);
Конвенція про заходи, що забороняють і запобігають незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності (ЮНЕСКО, 1970);
Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (Вашингтон, 1973);
Конвенція про біологічне різноманіття (ООН, 1992);
Конвенція УНІДРУА про викрадені або незаконно вивезені культурні цінності (УНІДРУА, 1995);
Конвенція про охорону підводної культурної спадщини (ЮНЕСКО, 2001);
Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини (ЮНЕСКО, 2003).

Музеї діють у професійних рамках.

Принцип

Представники музейної професії зобов’язані дотримуватися прийнятих стандартів і законів, а також підтримувати гідність і честь своєї професії. Вони повинні захищати громадськість від незаконної чи неетичної поведінки в межах свого фаху. Слід використовувати кожну нагоду для інформування та просвіти громадськості про цілі, завдання та прагнення професії, щоб сформувати краще розуміння громадськістю внеску музеїв у суспільство.

ПРОФЕСІЙНА ПОВЕДІНКА

8.1 Знання відповідного законодавства

Кожен представник музейної професії повинен бути обізнаний з відповідним міжнародним, національним і місцевим законодавством, а також з умовами свого працевлаштування. Представники музейної професії зобов’язані уникати ситуацій, які можуть бути розцінені як неналежна поведінка.

8.2 Професійна відповідальність

Представники музейної професії зобов’язані дотримуватися політики та процедур установи, в якій працюють. Однак вони можуть висловлювати обґрунтовані заперечення проти практик, які, на їхню думку, завдають шкоди музею, професії чи питанням фахової етики.

8.3 Професійна поведінка

Лояльність до колег і музею, в якому працюють представники музейної професії, є важливим аспектом їхньої професійної відповідальності. Вона повинна ґрунтуватися на відданості фундаментальним етичним принципам, що застосовуються до фаху в цілому. Ці принципи повинні відповідати умовам Кодексу музейної етики ICOM, а також враховувати будь-які інші кодекси чи постанови, що стосуються роботи музеїв.

8.4 Академічні та наукові обов’язки

Представники музейної професії зобов’язані сприяти дослідженню, збереженню та використанню інформації, що міститься в колекціях. Тому вони повинні утримуватися від будь-якої діяльності чи обставин, які можуть призвести до втрати відповідних академічних і наукових даних.

8.5 Незаконний ринок

Представники музейної професії не можуть підтримувати незаконний обіг або торгівлю природними чи культурними цінностями, прямо або опосередковано.

8.6 Конфіденційність

Представники музейної професії зобов’язані захищати конфіденційну інформацію, отриману під час своєї роботи. Крім того, інформація про предмети, доставлені до музею для ідентифікації, є конфіденційною і не може публікуватися чи передаватися будь-якій іншій установі або особі без спеціального дозволу власника.

8.7 Безпека музею та колекції

Інформація про безпеку музею, приватних колекцій та місць, відвіданих представниками музейної професії під час виконання службових обов’язків, повинна зберігатися в суворій таємниці.

8.8 Виняток із зобов’язання щодо конфіденційності

Виняток щодо конфіденційності становить юридичне зобов’язання допомагати поліції чи іншим відповідним органам у розслідуванні можливих випадків викраденого, незаконно придбаного або незаконно переданого майна.

8.9 Особиста незалежність

8.10 Професійні відносини

Представники музейної професії встановлюють робочі відносини з багатьма іншими особами в музеї, в якому працюють, та за його межами. Від них очікується, що вони надаватимуть свої професійні послуги іншим ефективно та на високому рівні.

8.11 Професійні консультації

Професійним обов’язком є консультуватися з іншими колегами в музеї чи за його межами, коли наявних у музеї знань недостатньо для ухвалення правильних рішень.

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ

8.12 Подарунки, послуги, позики чи інші особисті вигоди

Співробітники музею не можуть приймати подарунки, послуги, позики чи інші особисті вигоди, які можуть бути запропоновані їм у зв’язку з виконанням їхніх обов’язків у музеї. Іноді професійна ввічливість може включати дарування й отримання подарунків, але це завжди повинно відбуватися від імені відповідної установи.

8.13 Зовнішня зайнятість або ділові інтереси

Хоча представники музейної професії мають право на певну особисту незалежність, вони повинні усвідомлювати, що жодні приватні справи чи професійні інтереси не можуть бути повністю відокремлені від установи, в якій вони працюють. Вони не можуть брати на себе іншу оплачувану роботу чи приймати зовнішні замовлення, які прямо суперечать або можуть бути розглянуті як такі, що суперечать інтересам музею.

8.14 Торгівля природною чи культурною спадщиною

Представники музейної професії не можуть брати безпосередньої чи опосередкованої участі в торгівлі (купівлі або продажу з метою отримання прибутку) природною чи культурною спадщиною.

8.15 Взаємодія з дилерами

Музейні фахівці не можуть приймати будь-які подарунки, частування чи будь-які форми винагороди від дилерів, аукціоністів або інших осіб як спонукання до придбання чи відчуження музейних предметів, або ж до вжиття чи утримання від вжиття офіційних заходів. Крім того, музейні працівники не можуть рекомендувати конкретного дилера, аукціоніста чи оцінювача членам громадськості.

8.16 Приватне колекціонування

Представники музейної професії не можуть конкурувати зі своєю установою ні в придбанні предметів, ні в будь-якій особистій колекціонерській діяльності. Між музейним працівником і керівним органом має бути укладена угода щодо будь-якого приватного колекціонування,

якої слід суворо дотримуватися.

8.17 Використання назви та логотипу ICOM

Назва організації, її абревіатура чи логотип не можуть використовуватися для просування або підтримки будь-якої комерційної діяльності чи продукту.

8.18 Інші конфлікти інтересів

У разі виникнення будь-якого іншого конфлікту інтересів між особою та музеєм інтереси музею повинні мати перевагу.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Оцінка

Аутентифікація та оцінка об’єкта чи зразка. У деяких країнах цей термін використовується для незалежної оцінки запропонованого об’єкта дарування з метою отримання податкових пільг.

Конфлікт інтересів

Наявність особистих або приватних інтересів, що спричиняють конфлікт принципів у робочій ситуації, обмежуючи чи створюючи враження обмеження об’єктивності ухвалення рішень.

Консерватор-реставратор

Музейний або незалежний персонал, компетентний проводити технічну експертизу, збереження, консервацію та реставрацію культурних цінностей. (Для отримання додаткової інформації див. ICOM News, т. 39, № 1 (1986), с. 5–6.)

Культурна спадщина

Будь-яка річ або поняття, що вважається естетично, історично, науково чи духовно значущим.

Торгівля

Купівля та продаж предметів для особистої чи інституційної вигоди.

Належна ретельність

Вимога, щоб перед ухваленням рішення про подальші дії було зроблено все можливе для встановлення фактів справи, зокрема для визначення провенансу та історії предмета, що пропонується для придбання чи використання, перед його придбанням.

Керівний орган

Особи чи організації, визначені в законодавстві, що регулює діяльність музею, як відповідальні за його функціонування, стратегічний розвиток і фінансування.

Діяльність, що приносить дохід

Діяльність, спрямована на отримання фінансової вигоди чи прибутку на користь установи.

Юридичне право

Юридичне право власності на майно у відповідній країні. У деяких країнах це може бути надане право, яке є недостатнім для виконання вимог належної перевірки.

Базовий стандарт

Стандарт, якого розумно очікувати від усіх музеїв і музейного персоналу. Деякі країни мають власні заяви про базові стандарти.

Музей

Некомерційна, постійна установа, що служить суспільству та його розвитку, відкрита для громадськості, яка набуває, зберігає, досліджує, поширює та експонує матеріальну та нематеріальну спадщину людства та його навколишнього середовища з метою освіти, вивчення та задоволення.

Музейний фахівець

До музейних фахівців належать усі співробітники музеїв та установ, що відповідають визначенню музеїв відповідно до статті 3, розділів та 2 Статуту ICOM, а також особи, які за професійним статусом мають за основну діяльність надання послуг, знань і досвіду музеям та музейній спільноті. Термін «представник музейної професії» має те саме значення.

Природна спадщина

Будь-яка природна річ, явище чи поняття, що вважається науково значущим або духовним проявом.

Неприбуткова організація

Юридично заснована організація — корпоративна або некорпоративна, — доходи якої (в тому числі будь-який надлишок або прибуток) використовуються виключно на користь цієї організації та її діяльності. Термін «некомерційна» має те саме значення.

Провенанс

Повна історія та право власності на предмет від моменту його віднайдення чи створення до сьогоднішнього дня, на основі якої визначається автентичність та право власності.

Дійсне право власності

Безперечне право власності на майно, підтверджене повною історією провенансу предмета з моменту його віднайдення чи створення.

* Слід зазначити, що визначення термінів «музей» та «музейний фахівець», наведені в цьому глосарії, відповідають визначенням, що містяться в Статуті ICOM, ухваленому Надзвичайною Генеральною Асамблеєю ICOM у Мілані (Італія) 9 липня 2016 року.

Міжнародна рада музеїв (ICOM)
Maison de l’UNESCO 1, rue Miollis, 75 732 Paris cedex 15, Франція
Телефон: +33 (0) 1 47 34 05 00
Факс: +33 (0) 1 43 06 78 62
Електронна пошта: secretariat@icom.museum
Вебсайт: http://icom.museum